Компетентнісний підхід як цільова орієнтація освітнього процесу в Новій українській школі
Технології моделювання компетентнісно орієнтованих завдань на уроках української мови
Компетентнісний підхід у навчанні української мови спирається на діяльнісний підхід та особистісно орієнтований. Саме про це пам’ятає кожен словесник, готуючись до компетентнісно орієнтованого уроку. Cаме розроблення й застосування практико-орієнтованих мовних і мовленнєвих завдань є одним із важливих інструментів реалізації компетентнісного підходу в навчанні.
Компетентнісний підхід – це один із трьох основних підходів, на яких ґрунтується сучасна система освіти України, поряд з особистісно-орієнтованим та діяльнісним.
Особистісно орієнтований підхід – це підхід, що враховує вікові та особистісні особливості дитини.
Діяльнісний підхід – це підхід активної пізнавальної діяльності учнів.
Компетентнісний підхід – це підхід, за якого формуються ключові компетентності здобувача освіти як особистісно набутий досвід. У такому випадку компетентість – це усвідомлене особистісне знання, усвідомлена цінність власної пізнавальної діяльності та відповідальності за її результат. Компетентість характеризується як здатність особи діяти в проблемних ситуаціях, коли потрібно додатково шукати засоби та нову інформацію й приймати неординарні рішення.
Переглянути презентацію можна тут.
Формування компетентного читача
Проблема дитячого читання та шляхи її подолання
Одна із актуальних проблем сьогодення – проблема дитячого читання. Діти, які зараз навчаються у школі є так званими «цифровими дітьми», які викликають у батьків неабиякі подив та тривогу.
Адже багато з них інтернет-залежні, гаджети замінюють їм живе спілкування і читання книг. Ці діти вони до нової комунікативної культури. В історії людства періодично відбувається зміна комунікативних культур та технологій. Це природній процес. Нинішня ситуація складна, тому що ми перебуваємо на самому початку такої чергової зміни. Змінюється певна сенсорна модальність – діти вже не читають, а дивляться. У процесі читання ви маєте уявляти те, про що читаєте. Коли ж ви дивитися – уява не потрібна. Сигнал безпосередньо надходить у потиличну кору головного мозку – це інше сприйняття. Ми поступово відмовляємося від уяви і переходимо на зоровий регістр. А щодо зорового сприймання, то не потрібно навчатися і не потрібно докладати зусиль. Коли ви відкриваєте книжку, ви бачите графічні символи, які вам потрібно розшифрувати та зіставити символ із поняттям. Щоб встигати слідкувати за сюжетом – ці дії мають відбуватися швидко, а щоб сюжет сподобався – мозок має зіставити прочитане з уже пережитим вами особисто. Тобто, звичайний з першого погляду процес читання, насправді доволі складна робота для людського мозку. А чи завжди наш мозок любить, коли його примушують складно працювати? Чи не простіше отримати задоволення від того, що просто подивився готовий продукт. Крім того, дитина може не читати через погано розвинуті вольові якості. Від самого початку вона звикла, що все дається легко, батьки виконують усі прохання, бабуся сама розповідає казки, всі бажання виконуються. А щоб читати, необхідно докладати зусиль. По-перше, потрібно навчитися читати, по-друге, потрібно мати уяву і затрачувати розумові зусилля, щоб уявляти героїв, переживати з ними якісь події, призвичаюватись до авторського стилю тощо. Набагато простіше відкрити комікси чи подивитися мультик. Яскравих стимулів достатньо, враження отримали і особливо думати не потрібно.
Ознайомитися з методичними порадами дитячого читання можна тут.
Переглянути презентацію можна тут.
Методи творчого читання на уроках зарубіжноі літератури
Читання й осмислення прочитаного на уроці літератури в сучасних умовах
Особливості вивчення окремих художніх творів в умовах воєнного стану
Стратегія розвитку читання в Україні
*****
«Сучасний світ складний. Дитині недостатньо дати лише знання. Ще важливо навчити користуватися ними. Знання та вміння, взаємопов’язані з ціннісними орієнтирами учня, формують його життєві компетентності, потрібні для успішної самореалізації в житті, навчанні та праці», – сказано в Концепції Нової української школи.
Компетентнісний підхід означає спрямованість навчального процесу на формування та розвиток ключових і предметних компетентностей кожного учня. Результатом такого процесу має стати формування загальної компетентності, що є інтегрованою характеристикою особистості, яка включає знання, уміння, ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі. Реалізація проголошеного концепцією Нова українська школа компетентнісного підходу в навчанні має враховувати особистісні інтереси учнів і забезпечувати розвиток передусім необхідних у реальному житті ключових компетентностей.
Першою в переліку 10-ти ключових компетентностей Нової української школи названо «спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами. Це вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів). Здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ – у навчанні, роботі, вдома, у вільний час. Усвідомлення ролі ефективного спілкування».
Основним завданням освітнього процесу є забезпечення активної позиції учня в набутті особистісних, а через них і суспільно значущих цінностей. Школяр має розуміти, які знання й уміння допоможуть йому досягти успіхів, правильно побудувати стосунки з людьми та гідно виконувати важливі для нього соціальні ролі: сина, брата, друга, школяра, громадянина, патріота та ін.
В основу уроків має бути покладено компетентнісно орієнтовані завдання (КОЗ). КОЗ – це діяльнісне завдання, яке дає змогу розвивати універсальні загальнонавчальні компетентності, вимагаючи застосування накопичених знань у практичній діяльності для вирішення конкретної навчальної проблеми. Підґрунтям для виконання таких завдань є предметні вміння, вміння працювати з інформацією, дослідницькі вміння, комунікативні вміння. Саме компетентнісно орієнтовані завдання є структурними елементами моделі процесу навчання, в основі якого – особистісні цінності школярів, їхні інтереси, здатність до самостійного прийняття рішень.
Компетентнісно орієнтовані завдання не слід сплутувати з широко використовуваними на уроках української мови ситуативно-комунікативними завданнями. Ситуативні завдання є проміжним етапом між засвоєнням учнями теоретичних знань і формуванням умінь і навичок практичного використання таких знань у повсякденних життєвих ситуаціях. Головне для таких завдань – формування вмінь орієнтуватися в уявній або умовній ситуації спілкування, добирати відповідні до мети й умов спілкування мовні засоби. Крім того, виконання таких справ сприяє формуванню не лише комунікативних умінь учнів, а й навичок культури спілкування, засвоєнню правил етикету.
Компетентнісно орієнтовані завдання вирізняються передовсім тим, що передбачають пошукову діяльність учнів, реалізацію способів самостійної, парної, групової дослідницької діяльності, створення умов для формування предметних і ключових компетентностей.
Дика Н. М., Глазова О.П. Нова парадигма післядипломної педагогічної освіти: реалізація компетентнісного підходу. НЕПЕРЕРВНА ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА (СЕРІЯ: ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ) ВИПУСК № 3-4 (56-57), 2018 N_Dyka_O_Glazova_КОМП ПІДХІД_NPOTP_5-6_IPPO.pdf
Або: N_Dyka_O_Glazova_NPOTP_5-6_IPPO.pdf (kubg.edu.ua)
Дика Н. М. Формування мовної особистості учня загальноосвітнього навчального закладу в умовах реалізації концепції Нової української школи. Молодий вчений. 2017. № 11. С. 294–297.
Бібік Н. М. Переваги і ризики запровадження компетентнісного підходу в шкільній освіті. Український педагогічний журнал. 2015. № 1. С. 47–58. URL: http://lib.iitta.gov.ua/9772/1/10-35-1-PB%20%281%29.pdf
Савченко О. Я. Упровадження компетентнісного підходу в початкову освіту: здобутки і нерозв’язані проблеми. Рідна школа. 2014. № 4–5. С. 12–16. Савченко О. – Упровадження компетентнісного підходу в початкову освіту: здобутки і нерозв’язані проблеми (2014) (irbis-nbuv.gov.ua)
Психолого-педагогічні особливості розвитку художньо-образного мислення учнів підліткового віку
У статті проаналізовані певні психолого-педагогічні аспекти розвитку художньо-образного мислення у процесі навчання літератури учнів молодшого та старшого підліткового віку. Охарактеризовано окремі позитивні психологічні зміни, що відбуваються у підлітковому віці на різних стадіях, і мають безпосередній вплив на розвиток художньо-образного мислення учнів
( саморегуляція, пам’ять, уява, емоційна сфера, образне узагальнення, образна конкретизація тощо).