МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо навчання української мови у 5-11 класах закладів загальної середньої освіти міста Києва в умовах невизначеності – непередбачуваних загроз війни

Published Навчально-методична робота

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо навчання української мови  у 5-11 класах

закладів загальної середньої освіти міста Києва в умовах

 невизначеності – непередбачуваних загроз війни

 

Наталія Дика,

кандидат педагогічних наук, професор,

завідувач кафедри мовно-літературної освіти

Інституту післядипломної освіти

Київського столичного університету

імені Бориса Грінченка

Вікторія Микитенко,

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри мовно-літературної освіти

Інституту післядипломної освіти

Київського столичного університету

імені Бориса Грінченка

Алла Полторацька,

кандидат філологічних наук,

доцент кафедри мовно-літературної освіти

Інституту післядипломної освіти

Київського столичного університету

імені Бориса Грінченка

 

У 2026-2027 навчальному році система загальної середньої освіти України функціонує в умовах глибоких суспільних трансформацій, зумовлених стрімким розвитком цифрових технологій, оновленням педагогічних підходів та посиленням уваги до збереження національної ідентичності. Навчання української мови в школі виходить за межі традиційного засвоєння знань: воно стає простором розвитку критичного мислення, медіаграмотності, творчої самореалізації та ціннісного осмислення культурної спадщини України. Особливої ваги набувають форми організації освітнього процесу, адаптовані до умов сьогодення. Вивчення мови дедалі більше інтегрується з іншими освітніми галузями, створюючи міждисциплінарні зв’язки та сприяючи формуванню ключових компетентностей учнів. Незважаючи на труднощі, створюються можливості для здобуття учнями освіти в умовах війни та вимушеної міграції. Українська мова постає для них не лише навчальним предметом, а й зберігає зв’язок із рідною країною, культурою та спільнотою.

Особливого значення набуває мовна освіта як інструмент громадянського становлення: українська мова є як засобом спілкування, так і чинником утвердження національної ідентичності та культурної єдності. У цьому контексті важливого значення набуває формування в учнів уміння працювати з текстами різних стилів і жанрів, аналізувати інформацію, розпізнавати маніпуляції та створювати власні висловлювання, що відповідають нормам сучасної української літературної мови.

 

Нормативно-правове забезпечення та цільові орієнтири

у 2026/2027 н.р.

Організація навчання української мови здійснюється відповідно до Державного стандарту базової середньої освіти та Типової освітньої програми для 5–9 класів. Основним пріоритетом є реалізація компетентнісного, діяльнісного й аксіологічного підходів Нової української школи, забезпечення наступності та подолання освітніх втрат у безпечному середовищі. Навчальне планування спирається на модельні програми, а підручник розглядається як важливий, але не єдиний інструмент. Учитель, користуючись академічною свободою, самостійно визначає форму календарно-тематичного та поурочного планування.

Нині освітній процес у закладах загальної середньої освіти спрямовано на реалізацію Державного стандарту початкової освіти (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 87 від 21 лютого 2018 року), Державного стандарту базової середньої освіти (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 898 від 30 вересня 2020 року зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 972 від 30.08.2022), Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1392 від 23 листопада 2011 року) з урахуванням досягнень впровадження концептуальних засад реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» та подолання викликів, зумовлених особливостями освітнього процесу в умовах воєнного стану.

2026/2027 навчальний рік є важливим етапом реалізації реформи «Нова українська школа»: Державний стандарт базової середньої освіти впроваджується в усіх 5–9 класах, а дев’ятий клас завершує цикл базового предметного навчання. Для 10–11 класів освітній процес організовується відповідно до чинних для цього рівня Державного стандарту, типової освітньої програми та навчальних програм. Заклади освіти, залучені до експериментального впровадження Державного стандарту профільної середньої освіти, працюють за окремими нормативними документами. Загальнодержавний перехід десятих класів до профільної середньої освіти заплановано з 1 вересня 2027 року.

Навчання української мови та інтегрованого мовно-літературного курсу має бути спрямоване не лише на засвоєння предметних знань, а передусім на розвиток особистості, здатної вільно й відповідально користуватися державною мовою, читати з розумінням, критично осмислювати інформацію, аргументовано висловлювати власну позицію, взаємодіяти з іншими та усвідомлювати належність до українського культурного середовища. Мовно-літературна освіта в сучасних умовах є важливим чинником формування національної ідентичності, громадянської стійкості, культурної пам’яті, медіаграмотності й готовності до навчання впродовж життя.

Державний стандарт визначає обов’язкові результати навчання для адаптаційного циклу (5–6 класи) і циклу базового предметного навчання (7–9 класи), але не встановлює єдиного для всіх закладів способу їх досягнення. Мовно-літературна галузь може реалізовуватися через окремі предмети – українську мову, українську літературу, зарубіжну літературу – або через передбачені типовим навчальним планом інтегровані курси.

Педагогічні працівники обирають модельну навчальну програму на відповідний цикл навчання. Обрану програму не змінюють усередині циклу, оскільки кожна програма має власну логіку послідовного досягнення обов’язкових результатів. Водночас для різних класів однієї паралелі можуть бути обрані програми різних авторських колективів. На основі модельної програми може використовуватися навчальна програма, укладена її авторами, або навчальна програма, розроблена вчителем чи групою вчителів і затверджена педагогічною радою закладу освіти. Така програма має забезпечувати результати навчання в обсязі не меншому, ніж визначено відповідною модельною навчальною програмою.

 

Адаптивне планування та методика проведення уроку

в кризових умовах

В умовах воєнного стану освітній процес організовується з урахуванням безпекової ситуації та необхідності забезпечення безперервного навчання. Залежно від конкретних умов заклад освіти може гнучко використовувати очний, дистанційний чи змішаний формат навчання. Учитель має визначати пріоритетні результати навчання, за необхідності, перерозподіляти навчальний час, ущільнювати теми. Структура уроку передбачає налаштування учнів на навчальну діяльність, психоемоційну підтримку, опрацьовування матеріалу через діяльнісні, інтерактивні, проблемні та практико-орієнтовані завдання, уникаючи надмірного механічного відтворення вивченого. У разі оголошення сигналу «Повітряна тривога» першочерговим є забезпечення безпеки, тому всі учасники освітнього процесу переходять до укриття, де можуть продовжувати навчання за наявності необхідних умов. Обсяг домашніх завдань варто визначати з урахуванням фактичних умов навчання, а їх зміст спрямувати на практичне застосування здобутих знань і вмінь.

Подані в цих рекомендаціях орієнтовні теми, види навчальної діяльності і приклади завдань не є обов’язковими орієнтирами в роботі. Учитель/учителька, реалізуючи академічну свободу, самостійно визначає послідовність опрацювання навчального матеріалу в межах обраної програми, кількість годин на окремі теми, форми організації діяльності, методи навчання, способи диференціації та інструменти оцінювання. Календарно-тематичне планування можна складати у довільній формі; його потрібно коригувати протягом року з урахуванням темпу навчання, результатів діагностування, освітніх потреб конкретного класу, безпекової ситуації та обраного формату навчання. Визначальним критерієм є не механічне проходження всіх запропонованих тем, а досягнення учнями обов’язкових результатів навчання.

На уроках української мови важливо поєднувати опрацювання мовної системи з реальними ситуаціями спілкування. Граматичні, лексичні, орфографічні й пунктуаційні явища доцільно вивчати в контексті цілісного тексту та використовувати під час створення власних усних, письмових і цифрових висловлень. Перевагу варто надавати завданням, у яких учні застосовують мовні знання для розв’язання комунікативної проблеми: редагують, трансформують і порівнюють тексти, готують повідомлення, інструкції, дописи, відгуки, виступи, беруть участь у діалогах і дискусіях.

Таким чином, адаптивне планування та методика проведення уроків української мови в умовах воєнного стану спрямовані на збереження безперервності освітнього процесу, підтримку психоемоційного стану учнів та формування ключових мовних і комунікативних компетентностей. Гнучкі моделі організації навчання, скорочений і трансформований розклад, акцент на практичних і творчих завданнях забезпечують не лише засвоєння базового матеріалу, а й розвиток здатності взаємодіяти, мислити критично та усвідомлювати свою належність до українського культурного середовища. Тобто навіть у кризових умовах уроки української мови функціонують як освітній ресурс, що сприяє утвердженню духовних орієнтирів, культурної єдності та становленню громадянської ідентичності.

Методичні рекомендації щодо адаптації календарно-тематичного планування за відповідними модельними навчальними програмами вміщено окремим файлом за покликанням: https://docs.google.com/document/d/1Q3f6mqTcLx6pF3CsfYId3LX_KOZFAKd8/edit

Оцінювання результатів навчання за вимогами НУШ

Наказом МОН від 14.08.2026 №1427 затверджено Рекомендації щодо оцінювання результатів навчання учнів 5–9 класів, які застосовуватимуться в закладах освіти з 1 вересня 2026 року.

Визнано таким, що втратив чинність, наказ МОН від 02.08.2024 № 1093 «Про затвердження рекомендацій щодо оцінювання результатів навчання».

Система та загальні критерії оцінювання результатів навчання учнів  затверджені наказом МОН від 04.05.2026 № 722.

Водночас освітній процес у мовно-літературній галузі спрямований на досягнення чотирьох груп результатів. Усна взаємодія забезпечується через використання аудіо- та відеоматеріалів, розвиток навичок публічних виступів і висловлення власних почуттів та емоцій. Робота з текстом охоплює критичне читання, аналіз прихованої інформації та порівняння кількох текстів. Письмова взаємодія реалізується через діяльнісний підхід: створення чернетки, редагування та представлення продукту, а також моделювання реальних комунікативних ситуацій. Дослідження мовних явищ передбачає лінгвістичні експерименти, аналіз власного мовлення та роботу зі словниками.

Оцінювання в мовно-літературній освітній галузі здійснюється за чотирма обов’язковими групами результатів навчання (ГР), які є складниками ключової компетентності «Вільне володіння державною мовою»:

  1. ГР 1 (МОВ 1) — Усна взаємодія: охоплює сприймання усної інформації (аудіювання), її використання для комунікації, а також усне висловлювання (монологічне та діалогічне мовлення).
  2. ГР 2 (МОВ 2) — Робота з текстом: охоплює сприймання, аналіз, інтерпретацію, критичне оцінювання та перетворення інформації в текстах різних видів (художніх, нехудожніх, медіатекстах).
  3. ГР 3 (МОВ 3) — Письмова взаємодія: передбачає створення власних письмових текстів різних жанрів і стилів (зокрема в цифровому середовищі), їх редагування та дотримання норм літературної мови.
  4. ГР 4 (МОВ 4) — Дослідження мовлення: включає спостереження за мовними й літературними явищами, проведення лінгвістичного аналізу мовних одиниць та використання знань з мови для власної творчості.

Підсумкове оцінювання (тематичне, семестрове, річне) здійснюється шляхом зіставлення досягнутих результатів навчання учнів із очікуваними вимогами програми. На основі навчальної програми вчитель розробляє план підсумкових робіт.

Затвердженими методичними рекомендаціями встановлено обов’язкову мінімальну кількість підсумкових робіт для кожної групи результатів за циклами навчання (адаптаційний цикл: 5–6 класи; цикл базового предметного навчання: 7–9 класи), а також їхній розподіл протягом навчального року та семестру:

Таблиця 1.

Група результатів (ГР) Кількість робіт на цикл (5–6 класи) Кількість робіт на цикл (7–9 класи) Кількість робіт на рік Кількість робіт на семестр
ГР 1. Усна взаємодія (МОВ 1) 8 12 4 2
ГР 2. Робота з текстом (МОВ 2) 6 9 3 1 – 2
ГР 3. Письмова взаємодія (МОВ 3) 4 6 2 1
ГР 4. Дослідження мовлення (МОВ 4) 4 6 2 1

 

Детальні вимоги до змісту та періодичності підсумкових робіт за групами результатів:

  • ГР 1. Усна взаємодія (4 роботи на рік / 2 на семестр):
  • Протягом навчального року підсумкове оцінювання має обов’язково охопити такі види діяльності: слухання (аудіювання з письмовим тестуванням або унаочнення/візуалізація почутого, наприклад, створення інтелект-карти), діалогічне мовлення (складання та розігрування діалогів за коміксом/ілюстрацією, участь у дискусії) та монологічне мовлення (усний переказ почутого тексту чи виголошення власного висловлювання/промови).
  • Приклад розподілу: У І семестрі проводять аудіювання з тестуванням та усний переказ; у ІІ семестрі — завдання щодо складання та розігрування діалогів та виголошення промови.
  • ГР 2. Робота з текстом (3 роботи на рік / 1–2 на семестр):
  • Протягом року вчитель має оцінити вміння опрацьовувати три різновиди текстового матеріалу: художній текст, інформаційний текст та медіатекст (відео, реклама, плакат, комікс тощо).
  • Ключова вимога: підсумкова робота з читання й аналізу проводиться винятково на основі нового тексту, який раніше не вивчався на уроках. Якщо перевірка здійснюється на тексті, що опрацьовувався під час уроків, таке оцінювання вважається формувальним.
  • ГР 3. Письмова взаємодія (2 роботи на рік / 1 на семестр):
  • За рік підсумково оцінюються два напрями: творче письмо (створення власних письмових текстів чи медіатекстів за визначеними жанрами) та редагування тексту (аналіз, усунення недоліків і виправлення помилок у спеціально підготовленому тексті).
  • Приклад розподілу: У І семестрі — написання есе або створення медіатексту; у ІІ семестрі — підсумкове завдання з редагування тексту.
  • ГР 4. Дослідження мовлення (2 роботи на рік / 1 на семестр):
  • Оцінюється вміння виокремлювати мовні одиниці, здійснювати їх лінгвістичний аналіз та застосовувати мовні знання для створення власних висловлювань.
  • Робота виконується зазвичай у формі письмового тестування (із закритими й відкритими завданнями) або дослідницьких завдань. Вчитель може запропонувати в І семестрі тест на основі нового художнього тексту, а в ІІ семестрі — на основі інформаційного або медіатексту.

Форми підсумкових робіт та Комплексна підсумкова робота (КПР)

  • Підсумкова робота може бути як орієнтованою на перевірку однієї ГР, так і комплексною (КПР).
  • Комплексна підсумкова робота дає змогу в межах одного інтегрованого випробування (наприклад, розрахованого на 2 навчальні години) оцінити досягнення учнів за всіма чотирма групами результатів (ГР 1 – ГР 4).
  • Підсумкова тематична оцінка виставляється на основі поточного оцінювання та/або результатів виконання підсумкової (діагностувальної) роботи.
  • Отримані за підсумкову роботу відповідні бали переводяться в 12-бальну шкалу за спеціальними шкалами переведення.

Формувальне оцінювання

Формувальне оцінювання здійснюється системно на кожному уроці й підлягає застосуванню до всіх видів навчальної діяльності. Його мета — відстеження індивідуального поступу, виявлення труднощів і надання конструктивного зворотного зв’язку:

  • Надання зворотного зв’язку. Якісний коментар надається до виставлення балів, щоб учень мав можливість зрозуміти свої помилки та покращити результат. Вчитель не має виправляти всі помилки одразу — варто фокусуватися на найважливіших для конкретної теми.
  • Самооцінювання та взаємооцінювання. Учні мають залучатися до аналізу власної роботи та робіт однокласників (із використанням технік «Два плюси і одне побажання», «Маркування кольорами», «Читання в парі», контрольних списків/рубрик).
  • Правила фіксування в журналі.
  1. Результати формувального оцінювання, яке здійснюють самі учні (само- та взаємооцінювання), у класному журналі не відображаються.
  2. Результати парної та групової роботи в журнал не виставляються.
  3. Оцінки за формувальні завдання, які виставляє вчитель, можуть бути зафіксовані в журналі за потреби як поточні бали, але не можуть бути визначальними під час виставлення підсумкової оцінки.
  • Критерії оцінювання мають бути обов’язково оприлюднені та роз’яснені учням до початку виконання завдання.

Важливо використовувати оцінювання як інструмент мотивації та створення безпечного простору. Саме тут учень може отримати підтримку, відчути довіру й упевненість у власних силах. Професійне слово вчителя та своєчасна допомога важать значно більше, ніж суха кількість балів. Наша мета — виховати компетентного мовця, здатного до життєстійкості через силу слова.

 

Специфіка викладання української мови у 9 класі

У 9 класі вивчення української мови стає завершальним етапом системного курсу граматики на рівні базової середньої освіти. Основна увага зосереджується на синтаксисі складного речення, який вважається одним із найважчих розділів. Він потребує від учнів уміння мислити абстрактно та розуміти складні логіко-семантичні взаємозв’язки. Важливо, щоб мова сприймалася не як набір правил, а як інструмент для структурування думок, ефективної комунікації та захисту інформаційного простору.

Варто спрямовувати навчання від форми до змісту: не обмежуватися формальним розбором схем чи позначенням розділових знаків, а показувати функціональне призначення кожної конструкції. Наприклад, складні синтаксичні структури можуть стати дієвим засобом аргументації в есе. Такий підхід сприяє розвитку мовленнєвої компетентності, адже синтаксис пов’язується з практичною діяльністю учнів — підготовкою власних висловлювань, творчих робіт та публічних виступів. Пунктуація у цьому контексті постає не як набір правил, а як інструмент вираження авторської логіки, інтонації та смислових відтінків.

Сучасні виклики вимагають змінити характер взаємодії зі штучним інтелектом. Замість рутинних вправ на кшталт «вставте літери» чи «визначте тип речення», які нейромережі виконують бездоганно, варто застосовувати інтерактивні методи: лінгвістичну експертизу, перевірку згенерованих текстів на логічні та граматичні помилки, трансформацію й архітектурне моделювання тексту.

Попри акцент на синтаксисі, не слід відмовлятися від роботи над мовною грамотністю. Орфографічні, лексичні та морфологічні норми, засвоєні в попередніх класах, варто повторювати під час аналізу складних синтаксичних конструкцій. Корекція помилок здійснюється у кількох напрямах. В орфоепії та правописі зосереджується увага на подвоєння літер, уживання м’якого знака й апострофа, а також правильне наголошування слів. У лексикології та словотворі повторюється правопис іншомовних слів і префіксів, що сприяє усуненню тавтологій, плеоназмів та кальок. Морфологія й граматика охоплюють написання прислівників, уживання часток не і ні, правила великої літери та виправлення типових граматичних помилок. Безумовно, синтаксис і пунктуація спрямовані на усунення порушень у зв’язку між підметом і присудком, узгодженні та керуванні, а також на правильну побудову конструкцій із дієприкметниковими й дієприслівниковими зворотами та однорідними членами речення.

Ефективність профорієнтаційної роботи у мовно-літературній галузі значною мірою забезпечується моделюванням професійних ситуацій, у яких учні застосовують синтаксичні знання в практичному контексті. Такий підхід дає змогу дев’ятикласникам опановувати ролі, що відповідають сучасному ринку праці, де якісний текст виступає ключовим продуктом.

Наприклад, у ролі медіааналітиків та фахівців із кризових комунікацій учні здійснюють аналіз інформаційних повідомлень, виявляють маніпулятивні акценти у складних синтаксичних конструкціях та формують офіційні заяви, від точності яких залежить репутація інституції. Виконуючи завдання авторів цифрового контенту, вони трансформують великі масиви інформації у лаконічні й структуровані тексти для інтерфейсів програм та соціальних мереж, демонструючи навички адаптації й комунікативної ефективності. У межах міжпредметних проєктів, як-от «Інфопривід: історія одного фейку», учні демонструють уміння будувати переконливі аргументи й спростовувати міфи за допомогою складних речень. Текст стає більш лаконічним, але зберігає ключові акценти: практичне застосування синтаксису, рольові моделі сучасних професій та проєктне навчання.

Таблиця 2.

Пріоритет Організація роботи Очікуваний результат
Синтаксис і пунктуація Моделювання речень, порівняння варіантів, пунктуаційний коментар, редагування зв’язного тексту. Відредагований текст із поясненням ключових рішень.
Аргументація Теза – аргумент – приклад – висновок; усні й письмові мікродискусії. Коротке аргументоване висловлення або промова.
Медіаграмотність Перевірка джерел, відокремлення факту від судження, аналіз маніпулятивних мовних засобів. Перевірка фактів або порівняльна таблиця двох повідомлень.
ШІ-грамотність Порівняння власного й згенерованого тексту; виявлення неточностей; обов’язкова перевірка джерел. Анотований текст із виправленнями та короткою декларацією використання ШІ.
Профорієнтація Моделювання реальних комунікативних ситуацій: лист, резюме, інструкція, презентація ідеї. Практичний текст для обраної ситуації.

 

Отже, курс української мови у 9 класі спрямований не лише на засвоєння правил, а й на формування здатності учнів мислити критично, будувати переконливі висловлювання та використовувати мову як інструмент комунікації й творчості.

 

Моніторинг освітніх результатів та цифрові ресурси

На початку навчального року, семестру або перед опрацюванням нового змістового блоку доцільно проводити коротке діагностування сформованості опорних знань і вмінь. Його результати варто використовувати не для виставлення оцінки, а для визначення тем, що потребують повторення, планування індивідуальної чи групової підтримки, добору диференційованих завдань і коригування календарного плану. Для цього радимо використовувати, зокрема, первинні й вторинні діагностувальні роботи та навчальні матеріали Всеукраїнської школи онлайн (ВШО). Ресурси ВШО можуть підтримувати очне, дистанційне, змішане й асинхронне навчання, але їх слід добирати відповідно до мети уроку та потреб учнів, а не використовувати як механічну заміну вчительської взаємодії.

Плануючи освітній процес, доцільно зосередити увагу на таких взаємопов’язаних аспектах:

  • системному розвитку усного й писемного мовлення, умінь слухати, читати, аналізувати, інтерпретувати та створювати тексти різних типів, стилів і жанрів;
  • формуванні читацької грамотності, стійкого інтересу до читання та здатності самостійно обирати книжки відповідно до віку, інтересів і читацького досвіду;
  • роботі з художніми, інформаційними, навчальними, публіцистичними та медіатекстами, розрізненні фактів і суджень, розпізнаванні маніпуляцій та перевірці достовірності інформації;
  • поєднанні текстоцентричного, компетентнісного, діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів;
  • розвитку здатності аргументувати, дискутувати, співпрацювати, ставити запитання, здійснювати самооцінювання й рефлексію;
  • осмисленні української мови як складника національної культури та водночас засобу взаємодії з культурами інших народів;
  • створенні безпечного, інклюзивного й психологічно підтримувального освітнього середовища.

Оцінювання у 5–9 класах здійснюється у гнучкій формі: учитель самостійно визначає спосіб фіксації результатів, а у кризових ситуаціях акцентується увага на словесному коментарі, тобто на вербальному оцінюванні. Для урізноманітнення завдань активно використовуються цифрові інструменти — від ВШО та Pi-stacja до інтерактивних сервісів Kahoot!, Mentimeter, Wordwall чи Classtime.

Оцінювання у 2026/2027 навчальному році має бути зорієнтоване на визначення рівня досягнення результатів навчання, відстеження індивідуального поступу та надання зрозумілого зворотного зв’язку. Учитель може самостійно добирати методи й інструменти оцінювання з огляду на специфіку предмета або інтегрованого курсу й особливості учнів. Бажано поєднувати формувальне та підсумкове оцінювання, заздалегідь повідомляти учням критерії, залучати їх до самооцінювання і взаємооцінювання, використовувати практико-орієнтовані та компетентнісно орієнтовані завдання. Оцінювати слід не кількість відтворених відомостей, а якість виконаної діяльності: розуміння тексту, доречність використання мовних засобів, логічність і доказовість суджень, уміння інтерпретувати, створювати та вдосконалювати висловлення.

 

Стратегії та практики оцінювання в мовно-літературній галузі

(укриття, дистанційне та змішане навчання)

В умовах воєнного стану оцінювання трансформується з фіскального механізму в інструмент терапевтичної та педагогічної підтримки. За даними PISA-2025, українські учні мають середній показник читацької компетентності 418 балів, що суттєво нижче за середній показник країн ОЕСР (476 балів). Цей розрив, що еквівалентний 2 рокам навчання, підтверджує: стрес викликає «блокування когнітивних спроможностей». Коли мозок дитини перебуває у стані виживання, центри, відповідальні за вдумливе читання та інтерпретацію текстів, функціонують обмежено. Гуманізація оцінювання — це не просто етичний вибір, а нейропсихологічна необхідність для відновлення здатності учня опрацьовувати інформацію.

Рекомендуємо:

  • Визначити пріоритетом психоемоційний стан.

Необхідно ставити емоційну стабільність вище за академічний результат. Це запобігає тривалому когнітивному блокуванню та зберігає ресурс для «навчання впродовж життя».

  • Дотримуватись Наказів МОН № 722 та № 1427.

Радимо використовувати передбачену нормативною базою гнучкість у виборі форм та термінів оцінювання для врахування індивідуальної ситуації кожного учня.

  • Забезпечити конфіденційність оцінок.

Потрібно уникати публічного оголошення балів. Приватність захищає від травматизації та стресових порівнянь, які знижують мовну грамотність.

  • Впроваджувати емпатійну комунікацію.

Важливо пам’ятати, що ненасильницьке спілкування враховує травматичний досвід (trauma-informed teaching). Це створює безпечне середовище, необхідне для формування особистісних орієнтирів та розвитку здатності до самовираження.

  • Дотримуватись принципів академічної доброчесності.

Самостійність забезпечує об’єктивність діагностики освітніх втрат і допомагає учневі усвідомити реальний рівень своїх навичок.

Навчання в укритті супроводжується шумом та обмеженим простором, що заважає зосередитись на навчальній діяльності. В таких умовах оцінювання має бути винятково формувальним (без балів у журналі) і спрямованим на миттєве виявлення труднощів.

Таблиця 3.

Техніка Методика реалізації Обґрунтування
Випадковий виклик (Random Call) Використання карток із іменами або цифрових рандомайзерів (WordWall) для залучення учнів до відповіді. Дає змогу вчителю почути тих, хто не піднімає руку через тривожність, забезпечуючи репрезентативний зріз розуміння класу.
Активне слухання Учитель аналізує не лише правильність відповіді, а й послідовність думок учня, ставлячи уточнювальні запитання. Допомагає миттєво коригувати перебіг уроку, фокусуючись на способі мислення дитини, а не лише на сухому факті.
Сигнали рук Відповіді на запитання «правда/неправда» за допомогою жестів (палець угору/вниз). Надає швидкий зворотний зв’язок без зайвого шуму та стресу від публічного виступу в обмеженому просторі.
Вихідні перепустки (Exit Tickets) Мінізавдання наприкінці уроку. Дає змогу вчителю спланувати наступний урок на основі реальних труднощів, виявлених «тут і тепер».

 

Важливо надавати конструктивний зворотний зв’язок, спочатку відзначаючи успіхи учня/учениці (влучність висловлення, аргументованість судження, точність інтерпретації), а потім за допомогою навідних запитань сприяти усвідомленню ним/нею власного навчального поступу, визначенню аспектів, які потребують удосконалення, та подальших кроків для досягнення очікуваних результатів. Гнучкість в укритті має стати логічним продовженням цифрової взаємодії в асинхронному режимі.

Асинхронний режим є ключовим для дітей у зонах бойових дій та з нестабільним зв’язком.

Рекомендуємо такі кроки:

  • Цифрова заміна синхрону.

Замість усних відповідей у Zoom варто запропонувати запис аудіоповідомлень. Це дає змогу учневі кілька разів переслухати себе, що сприяє глибшому «дослідженню мовлення».

  • Нові тексти для тестів.

Для запобігання академічній недоброчесності необхідно використовувати раніше не опрацьовані тексти. Це оцінює реальну навичку читання для розуміння, а не вміння знайти готову відповідь.

Цифрові інструменти, електронні підручники, аудіокниги, віртуальні бібліотеки, навчальні платформи та засоби штучного інтелекту варто використовувати доцільно, безпечно й етично. ШІ може допомагати генерувати ідеї, порівнювати варіанти текстів, здійснювати мовно-літературний аудит, виявляти помилки та перевіряти аргументи. Водночас він не має замінювати самостійного читання, письма, інтерпретації та живої комунікації. Учнів необхідно навчати перевіряти згенеровану інформацію за надійними джерелами, позначати спосіб використання ШІ, дотримуватися авторського права й академічної доброчесності та не вводити в цифрові сервіси персональні або конфіденційні дані.

Сьогодні для вчителів української мови та літератури доступні сучасні цифрові платформи, які поєднують інтерактивні курси, мобільні додатки та онлайн-ресурси. Найбільш корисними у 2026 році є Національна платформа з вивчення української мови (https://speakukraine.net/ ), освітні проєкти Prometheus (https://prometheus.org.ua/) та «Є-мова» (https://emova.org.ua/ ), а також мобільні застосунки на кшталт Mondly.

Таблиця 4.

Платформа Формат Особливості Для кого
Національна платформа Онлайн-ресурси, мобільні додатки Зібрані тренажери з правопису, курси, словники, мобільні застосунки Учні, педагоги
Є-мова Освітня онлайн-платформа Курси від ГО «Український світ», інтерактивні вправи Учні 5-12 класів
Prometheus Масові відкриті онлайн-курси Курс «Українська за 27 уроків» з відео, тестами та практичними завданнями Старшокласники, дорослі
Duolingo Мобільний застосунок Курс української мови з нуля, гейміфікація Учні, дорослі
Mondly Мобільний застосунок Щоденні уроки, інтерактивний «кишеньковий репетитор» Учні, дорослі

 

Додаткові ресурси

Проєкт «Єдині. Навчай українською» (https://yedyni.org/?gad_source=1&gad_campaignid=22987137485&gbraid=0AAAABBKK54eqbVeE__Q7ufmqmGNXMYJ3N&gclid=Cj0KCQjw2YDQBhD_ARIsAE1qeSfd-bADFCozxUA79_NO7yHqK0kXY9xE7wpq2EyKUJSATHUT-mTbQTMaArKBEALw_wcB ) – це масштабна освітня ініціатива, спрямована на підтримку дорослих та педагогів у процесі переходу на українську мову в професійному й повсякденному спілкуванні. Його головна мета – зробити українську мовою єдиної комунікації в освітньому середовищі, бізнесі та суспільстві, забезпечивши доступні й практичні інструменти для навчання.

Тренажер з правопису української мови (https://webpen.com.ua/ ) – це інтерактивний онлайн-ресурс, який допомагає учням і дорослим системно опановувати правила сучасного правопису (редакція 2019 року), перевіряти знання та готуватися до НМТ. Він поєднує теоретичні матеріали у вигляді таблиць і схем із практичними вправами та тестами.

Додаткові інтерактивні ресурси

Платформа «Дискурс» (https://dyskurs.net/ ) – це сучасний онлайн-ресурс для інтерактивного вивчення української мови та правопису, який пропонує тренажери, курси й відеоматеріали, орієнтовані на нову редакцію правопису (2019). Онлайн-ресурс створений для учнів, абітурієнтів і дорослих, які прагнуть системно вдосконалити мовні навички та підготуватися до НМТ.

«Лепетун» (https://ukr-mova.in.ua/ ) – це популярний мультимедійний проєкт «Мова – ДНК нації», створений для того, щоб у легкій і доступній формі пояснювати правила сучасного українського правопису. Орієнтований на учнів та всіх, хто прагне вдосконалити мовні навички, використовуючи комікси, інтерактивні вправи та диктанти.

Duolingo – це глобальний мобільний застосунок для вивчення мов, який має курс української мови. Він орієнтований насамперед на іноземців та початківців, але може бути корисним і для учнів, які хочуть систематизувати знання чи потренуватися у гейміфікованому форматі.

Нормативні та методичні орієнтири

В умовах воєнного стану пріоритетними залишаються безпека учасників освітнього процесу, безперервність навчання, психологічна підтримка та травмочутливий підхід. Добираючи тексти й завдання, учитель має враховувати життєвий досвід дітей, уникати надмірних описів насильства, руйнувань і травматичних подій, залишати учневі/учениці право не коментувати особистий досвід. Доцільно надавати перевагу матеріалам, що утверджують людську гідність, взаємодопомогу, відповідальність, стійкість і надію, водночас без спрощення складних тем і заміни їх формальними гаслами.

Отже, методична робота вчителя української мови у 2026/2027 навчальному році має поєднувати нормативну визначеність із професійною автономією, забезпечувати наступність між циклами навчання та водночас гнучкість у  плануванні, інтегрувати предметний зміст у практичну мовленнєву та читацьку діяльність. Запропоновані рекомендації варто розглядати як методичні орієнтири, що потребують адаптації відповідно до обраної програми, навчальних можливостей учнів, контексту закладу освіти та власного педагогічного досвіду.

Для забезпечення практичної реалізації навчання української мови також додаємо методичні, дидактичні та інтерактивні матеріали, посилання на корисні ресурси, зразки, пам’ятки, практичні поради, досвід учителів, відеоматеріали, відеоуроки, інструкції тощо.

Усі матеріали доступні

  • за покликанням:

https://drive.google.com/drive/u/1/folders/1V418bFI0knt4ZyCw5pQ3Gkrv5VKWX7Ta

Консультативна група, яка діє на постійній основі

  1. Наталія Дика, кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри мовно-літературної освіти Інституту післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка: n.dyka@kubg.edu.ua
  2. Вікторія Микитенко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри мовно-літературної освіти Інституту післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка: v.mykytenko@kubg.edu.ua
  3. Галина Галицька, заступник директора з навчально-виховної роботи 6-11 класів Ліцею № 302 Дарницького району м. Києва, вчитель української мови та літератури: galinka.nice@gmail.com

 

Previous Article

Залишити відповідь